На позитив для підопічних Цогли могли вплинути кілька об’єктивних факторів. По перше в останні два тижні для керівництва і гравців «Севлюша» на перший план, так чи інакше, мав вийти інший турнір – Кубок Закарпаття, по друге вивести Слюсару своїх підопічних, після здобуття кубку, з ейфорії «Ми все, інші ніщо!» було неймовірно складно, по третє на результат подібних сусідських дербі не сильно впливають позиції колективів у поточній таблиці, по четверте щільніший графік чемпіона колись мусів призвести до певного спаду. Та найбільше на підсумковий рахунок міг вплинути настрій колективів на старті матчу: господарів, у яких був цілий ряд екс-гравців «Севлюша» (Ломага, Чумак, Бандурович, Продан і Русин), особливо налаштовувати не доводилось, а от виноградівцям було складно зрозуміти навіщо їм ці матчі в Іршаві й де поділись опоненти штибу «Миная» часів тренера Гибалюка, «Ужгорода» часів наставників Іваниці та Шанти чи «Берегвідейка», тому вони прокинулись тільки хвилин через п’ять після пропущеного голу, коли зрозуміли всю ступінь відповідальності за результат, а доти грали хоча й тактично грамотно, та без жодного вогника в очах.

 

Зі старту двобою гості захопили центр поля й позиційно шукали слабинки в захисті суперника, та ніяких «ахілесових п’ят» не помічали, а іршавці не надто вдало шукали щастя в контратаках. Набагато цікавіші дискусії точились серед уболівальників на трибунах. Господарі намагались переконати своїх візаві з Виноградова у нашвидкоруч створеному ними міфі, що в стартовому складі «Севлюша» дуже мало корінних виноградівців і дуже багато іршавців. На їх користь спрацьовувала слабка обізнаність фанів Виноградівщини звідки їх улюбленці. Спростовуємо цю «небилицю» одразу, бо із вихованців Іршавщини у підопічних Слюсара зі старту грав тільки Чедрик і ще Остафійчук відсидів гру на лавці запасних, а от до вихованців Виноградіщини стовідсотково можна зараховувати Козара, Вайду, Реплюка, Чонку й Віщака, та й на лавці запасних були Марущинець, Ерік і Дорі. У основі «Бужори» із виноградівців вийшов Продан, а із вихованців Іршавщини зі старту грали Ломага, Кляп, Бровдій і Бандурович, і ще на лавці запасних були свої Кормош, Ільницький та Бізіля. Отже в обох колективів десь майже однаково грали «Збірні Закарпаття», із відмінністю, що у гостей були ще два легіонери з-за меж області (Кольцун і Николишин). І треба сказати, що Цогла дуже вдало знайшов таких гравців як Чумак, Предчук, Пахомов та Костик, які додавали наснаги лідерам команди Бандуровичу та Ломазі в руйнуванні хвиль атак виноградівців. А на дев’ятій хвилині вони взагалі огризнулися, коли екс-гравець «Вітязя» Чумак відгукнувся на подачу зправа від Андрія й пробив головою поруч із правим верхнім кутом.

 

Через сім хвилин Чонка ударом із ходу приклався з вісімнадцяти метрів, та полетіло повз стійку. Ще через п’ять хвилин Минайленко підключився до атаки й після жорсткої боротьби з Пахомовим опинився на траві чужої карної зони. Грубінка вказав на «одинадцять метрів». Чедрик пробив низом у лівий кут без шансів для Русина, що навіть не ворухнувся – 0:1.

 

Через десять хвилин Костик пробив із ходу повз ліву стійку. На 37-ій хвилині Кольцун міг вийти на воротаря, та Русин вчасно вибіг із воріт і ліквідував небезпеку. Через хвилину Пилип вже відгукнувся на середній пас Віщака по правому фланзі й пробив у ближній нижній кут. Василь відбив ногою. Ще краща нагода могла бути у Кольцуна на 42-ій хвилині, коли він відкрився на подачу зправа у центрі штрафного майданчика й був готовий метрів із десяти пробивати головою у будь-який кут, та Чумак вистрибнув трохи вище й чиркнув м’яч, врятувавши ситуацію.

 

Другий тайм був подібний до першого, без великого конструкиву в атаках, і якщо для «Бужори» це більш звичне явище, то від виноградівців їх численні фани, присутні на трибунах, очікували ну хоча б трохи більшого. Та ще й у дії обох команд додалося більше нервовості й жорсткості. Певне пожвавлення викликало хоча й досить картинне, та мабуть із реальним контактом із ногою суперника (вже в момент, коли його тіло було на стадії падіння) Бухарієва у чужій карній зоні. Виноградівські фани не надто сперечалися з рішенням рефері, бо були розчаровані мабуть не стільки діями Грубінки, як малюнком гри своєї команди. Предчук влучив низом у правий кут без шансів для Козара на відбиття – 1:1.

 

Гості після голу грали вже у звичний для них футбол, та було пізно, а господарі суттєво притислись до воріт, вилаштували кілька захисних рядів, тягли час, пляжним відлежуванням від незначних ушкоджень, і виносили м’яч дуже далеко. Хоча ні, дійсно був один суттєвий шанс, коли швидкого Кормоша, якого не сприймали серйозно опоненти, вивели на воротаря і стадіон вибухнув, та одразу зітхнув, бо знову ж таки кваліфікація Івана не дозволила йому в досить простій ситуації влучити в рамку, а полетіло метри два-три лівіше. А перед тим, через десять хвилин після голу, був епізод після якого «Русин та партнери» мають дякувати Богу за суперфарт. Николишин виконав удар-простріл із права, який могли замкнути із вбивчої позиції, з району лінії воротарського майданчика, кілька партнерів. Василь дуже розумно трохи вийшов із воріт, та не надто впевнено відбив, бо зрикошетило в напрямку воріт і міг повторитись епізод із другим голом Овсієнку в фіналі Кубка Закарпаття, та круглий хоча й у сантиметрах, однак оминув браму правіше.

 

А через хвилину після згаданого шансу Кормоша, Реплюк опинився з м’ячем по центру й акцентовано пробив метрів із чотирнадцяти в лівий кут, прошивши захисну стіну з кількох гравців. Шансів у Русина не було жодних, та роль другого голкіпера виконав «Чумі», який зумів головою зустріти м’яч. Не знаю, що було б із Віктором, якби відбивав подібні постріли скажімо Бандуровича, та цього разу круглий від його голови фартово відлетів у сторону від воріт. Були й інші епізоди, які могли змінити ситуацію, навіть після того, як грали без Реплюка, що був вилучений незадовго до фінального свистка. «Бужору» вітаємо з добре побудованою тактичною моделлю на конкретного суперника й, як наслідок, кращим матчем сезону, а виноградівцям слід ретельніше вивчати слабкі сторони опонетів.

 

 

Арбітр – Іван Грубінка

Асистенти – Юрій Бабенко та Мирослав Гала

Четвертий арбітр – Олександр Красілов

Делегат ФФЗ – Іван Головко

 

7 вересня, стадіон «Авангард» – головна арена Іршавської обєднаної територіальної громади, ясно, + 22 градуси, 600 глядачів

 

«Бужора» Іршава – «Севлюш» Виноградів – 1:1 (0:1)

 

Голи: Предчук, 58 (пен.) – Чедрик, 21 (пен.).

 

«Бужора»: Василь Русин, Євген Костик, Андрій Ломага, Артур Продан, Віктор Чумак, Олександр Пахомов, Петро Кляп, Іван Бровдій, Антон Предчук, Владіслав Бухарієв, Іван Бандурович.

Запасні: Іван Кормош, Олександр Свадеба, Іван Ільницький, Михайло Бізіля.

тренер – Віктор Цогла.

 

«Севлюш»: Василь Козар, Роман Николишин, Артур Вайда, Максим Минайленко, Роберт Смокоровський, Михайло Реплюк, Іван Ковач, Пилип Кольцун, Юрій Чонка, Юрій Віщак, Михайло Чедрик.

Запасні: Іван Марущинець, Ерік Віщак, Артур Дорі, Олексій Остафійчук, Едгард Ростока.

тренер – Валентин Слюсар.

Євген СВИЩО для «Lobda.at.ua»