12:48 У Хусті відбудеться футбольний турнір пам’яті Михайла Довжанина | |
|
8-9 березня у Хусті відбудеться традиційний турнір пам'яті Михайла Довжанина.
 8-9 березня у Хусті відбудеться 21 футбольний турнір пам'яті Михайла Довжанина.У турнірі беруть участь юнаки 1998 року народження та молодші. Гра складається з 2-ох таймів по 30 хвилин кожен. У змаганнях беруть участь команди: - «Оболонь» Хуст - СДЮШОР Львів - СДЮШОР-1 Мукачево - СДЮШОР-2 Мукачево - СДЮШОР Ужгород - ФК «Виноградово» Екскурс в історію: У 1964 році футбольна команда «Будівельник» стала чемпіоном Закарпаття, що дозволило їй помірятися майстерністю з кращими колективами України. Тренувалася команда під керівництвом Йосипа Михайловича Філака, а її капітаном із 1962 року став Михайло Довжанин. Сезон 1965 року став вершиною для команди. Вона паралельно виступала на першість області та на першість України серед західних областей, де здобула перше місце. Це дозволило їй виступити в фінальних змаганнях першості України серед колективів фізкультури. Фінал проводився 2-6 листопада 1965 року на хустському стадіоні "Авангард". У ньому взяли участь команди: "Шахтар" (Кадіївка), "Автоскло" (Константинівка), "Авангард" (Севастополь), "Темп" (Київ), "Восход" (Чернівці), "Будівельник" (Хуст). Результати матчів наступні: "Будівельник" (Хуст) – "Металіст" (Севастополь) – 0:4 "Будівельник" – "Автоскло" (Константинівка) – 0:1 "Будівельник" – "Темп" (Київ) – 1:1 "Будівельник" – "Авангард" (Кременчук) – 5:1 "Будівельник" – "Восход" (Чернівці) – 0:0. Дві команди набрали однакову кількість очок – "Будівельник" (Хуст) і "Темп" (Київ). Рішенням суддів стало жеребкування для визначення володаря бронзових медалей. Щасливою була рука Олександра Товта, який витягнув третій номер для своєї команди. Гравці команди та уболівальники несли його по стадіону на руках. У складі команди грали: І. Гойчук, Й.Гойчук, П. Кут, Ф. Орос, К. Ожват, Ф.Ньорба, О. Товт, В. Пекар, О. Лендєл. М. Попович, Й. Ланцфер, Ю. Борщ, В. Мадярчик, Є. Пілаш, В. Снітар, В. Кут. Капітаном команди залишався Михайло Довжанин. Мінялися тренери та назви, а капітан Михайло Довжанин із 1962 по 1966 рр. приводив свою команду від перемоги до перемоги в чемпіонатах Закарпатської області та в матчах із командами майстрів, із якими зустрічалися хустяни. Початок сезону 1966 року вдало складався для команди, але тільки не для її капітана. У грі між хустським "Будівельником" та "Солерудником" (Солотвино) Михайло Довжанин зазнав важкої травми коліна, внаслідок якої тридцятирічний ветеран змушений був попрощатися з футболом як гравець, котрий вісім разів ставав чемпіоном Закарпаття та бронзовим призером першості України серед колективів фізкультури. А починалось усе так: Михайло Довжанин народився 14 вересня 1935 року в місті Хуст. Закінчив 8 класів Хустської гімназії. З дитинства любив грати у футбол. Їх сім'я жила по вул. Бартуші (Чижмаря), поряд із стадіоном. Юнак дуже любив забивати голи в ворота противників і розумів, що лише оволодівши хорошою технікою утримання м'яча, можна добитися добрих результатів. Природа подарувала Михайлу хорошу пружність м'язів та координацію рухів. Це допомагало йому за весь період гри у футбол. У 15 років пішов на взуттєву фабрику, де пропрацював усе життя, освоюючи, щоправда, нові суміжні професії. Здібного юнака було включено в фабричну команду, яка брала участь у розіграші першості області. Спочатку в юнацьку команду, а через два роки – в основний склад. Майстерність Михайла зростала з кожним матчем. У 19 років був призваний на дійсну строкову військову службу, де всі 3 роки виступав за армійську команду м. Львів. Після служби в армії повернувся на рідну фабрику і влився в склад команди, яку тренував знаменитий гравець команди СК "Русь" Йосип Михайлович Філак. Михайлові було видано майку під 10-м номером. У парі з ним грав Дюсі Мадярчик та Андрій Вайнраух. Усі троє були найбільш дисциплінованими в колективі, суворо дотримувалися режиму: ніколи не палили цигарок, не захоплювались алкоголем. Тренер команди Й. М. Філак був дуже суворим, любив у всьому порядок, вимагав серйозного ставлення спортсменів до тренувань, акуратності в носінні футбольної форми. За не почищені бутси або брудні майки гравців не допускав до гри. Михайло любив грати в футбол, відрізнявся філігранною технікою у володінні м'ячем, але не любив загальну фізичну підготовку, особливо скакалку, яку тренер включав у систему учбово-тренувальних занять і завжди був незадоволений, вважав це за непотрібне. Михайлові подобалось подавати паси, а Йосип Філак завжди казав: "Михайле, не контруй, а продовжуй працювати постійно над собою". У подальшому ці слова тренера справдились. У 1962 році капітан команди Іван Орос через вік залишив колектив І тоді Й. Філак призначив технічного Михайла Довжанина очолити колектив, бо бачив у ньому справжнього лідера. Йому довелося зняти 10-й номер футболки і взяти 3-ій (центральний захисник, "чистильщик", після якого був лише воротар). Михайло ніколи не віддавав м'яч воротареві своєї команди, а освоїв обманний фінт для противника. Ніби віддаючи м'яч своєму воротареві, він насправді перекидав нападника і віддавав гравцеві своєї команди, виводячи того на голеву позицію, за що вболівальники йому завжди аплодували. У 1964 році на хустському стадіоні проходив матч із ленінградською академією, яку тренував наш земляк із Закарпаття Габор Вайда. Рахунок гри був 1:1. За грою спостерігав Михайло Коман, який після неї запропонував спробувати себе в київському "Динамо" Михайлові Довжанину та Іванові Герегу (І. Герегу було 19 років, а Михайлу Довжанину – вже 28, він мав дружину та двох дітей, яких треба було виховувати). Михайло відмовився від вигідної пропозиції. І. Герег поїхав у Київ, звідти перейшов у команду майстрів львівських "Карпат", де в складі команди першої ліги вперше в історії став переможцем кубка Радянського Союзу, отримавши звання "Майстер спорту". Михайло ж почав прищеплювати любов до футболу спочатку старшому сину Михайлу (1961 р.н.), а потім і Володі (1965 р.н.). Обоє юнаків займались у тренерів Хустської ДЮСШ (спочатку в Івана Гойчука, а потім в кращого юнацького тренера з футболу Михайла Поповича). Юнаки пройшли львівську армійську команду, як і їхній батько, й обидва грали за команду м. Хуст і зарубіжні клуби Словаччини та Угорщини, команди Закарпаття. У 1992 році на 57 році життя після важкої хвороби Михайла Довжанина не стало. У пам'ять про нашого героя традиційно на міському стадіоні "Карпати", де грав М. Довжанин, кращі команди області, України та Європи розігруватимуть фарфорову вазу з портретом М. Довжанина. | |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |