10:48 Куди поділась лобда? | |
|
Футбол на Міжгірщині потроху, але впевнено деградує…
 Футбол на Міжгірщині потроху, але впевнено деградує…Улюблена гра всього світу – тут не в пошані, принаймні рік так останній. Це єдиний у краї район, де нема місцевого чемпіонату. Міжгірщина єдина не представила місцеву команду в обласній першості. У чому ж причина? Нема футболістів? Є. Нема інфраструктури? Теж є. Чого нема? Організатора нема. А, головне, бажання нема. Я добре пригадую вихідні трирічної давнини, коли разом із першим асистентом арбітра ФІФА в Україні, головним редактором газети «Спорт-Тайм» Степаном Селменським, ми блукали цим мальовничим районом у пошуку футбольних полів чи то майданчиків. Навіть не зі штучним покриттям, а таких, звичайнісіньких. Емоції били через вінця, негативні емоції. Висновок наступний – футбол тут справді не в пошані. Зрозуміло, гірська місцина, пропагують зимові види спорту. Руки, відверто опустились. Мовляв, справа гибла… Ми помилялись. Люблять тут футбол. І хочуть займатись улюбленою грою всього світу. Система неправильно працювала. Розпочинаючи зі шкільної освіти – уроків фізкультури. «А нам вчитель на футбол дає волейбольний м’яч, нормального нема», - бідкається Сергійко із села Ізки. Пам’ятаю ми добряче потрусили тоді районну та обласну владу в прямому ефірі програми «Час футболу». Показали реалії інфраструктури. І справа рушилась із мертвого місця. Я не кажу одразу, поступово, але рушилась. За газонами у селах почали слідкувати, підстригати навіть. Облаштували лавки для сидіння, ворота десь пофарбували. У селищі привели до ладу трибуни. Збудували майданчики зі штучним покриттям у селах, Колочаві, Синевирі, Келечині та Пилипці та ще один у Міжгір’ї. Колишня слава футбольна почала відроджуватись. Нарешті, уболівальники споглядали за першою лігою чемпіонату Закарпаття через призму місцевої «Верховини». Остання хоч і не в лідерах була, проте демонструвала футбол, відверто, достойний, вартий уваги. Навіть присутній був на одному. Тоді «Верховина» здолала, якщо пам’ять не підводить, «Авангард» із Тересви. Для глядача, доволі чисельного, було справжня свято. Я заспокоївся, керманичі району, селища рухаються в правильному напрямку. Рухалися… На щастя, цьогоріч створено ще й західну зону першої ліги (раніше була тільки східна). У кожній по 12 команд. Коли ми проводили жеребкування, мене, у прямому значенні цього слова, трусило. У переліку не було, як Ви здогадались, «Верховини». Це втрата для обласного чемпіонату, я не говорю про уболівальників…про футболістів, які не мають ігрової практики. Невже у сезоні минулому коштів більше люди мали чи то районна казна була переповнена грошима. Ні. Як було тоді так і зараз. Уся справа в організаторській роботі. Я нікого не називатиму по прізвищу. З етичних міркувань. Вибори ж бо на носі. І нікому не нав’язуватиму свою думку, керуюсь тільки фактами. Нема зараз організатора. Нема і крапка. Нема на Міжгірщині навіть районного чемпіонату. Душа просто розривається… Коли ж нарешті, панове, Ви зрозумієте: «Чим більше грошей, ентузіазму ми сьогодні вкладемо у розвиток спорту, тим менше завтра доведеться вкласти у медицину. Це догма.» Щиро вірю, сподіваюсь, що настане цей час. Головне, аби пізно не було. Віталій Біровчак | |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |