12:46 Західна зона. Середняки, як ви там? | |
|
Коротко й аргументовано про підсумки воїнів центральної частини таблиці Західної зони дізнавайтесь далі.
Цікаво дізнатись, як там почуваються колективи, що облюбували екватор підсумкової таблиці, адже потенційно вони можуть стати одним із лідерів наступного сезону, що підтвердили в цьому році ракошинці. Підлітаємо високо, з тріском падаємо, та все ж доповзаємо до фінішу Кінчешці здобули абсолютне п’яте місце, бо стали п’ятими й у окремих таблицях домашніх та виїзних матчів усього чемпіонату. Це досягнення було головним чином забезпечене навесні, коли здобули фантастичні трохи більше, ніж 73 % можливих очок. Особливо старанними були тоді в гостях, де здобули майже 78 % можливих балів. За інерцією в червні команда з Ужгородщини продовжила здобувати позитив і тому першу половину чемпіонату завершила з великими призовими перспективами, бо мала тоді в активі майже 67 % можливих пунктів, що було стільки ж як у «бобовищанців», поступалось двом «колосковим машинам» із Ракошина та Іванівців, та значно випереджало решту колективів. Також «Сокіл» увійшов до трійки кращих виїзних команд першої половини першості з тими ж 67 %-ми можливих очок і поступились суттєво тільки ракошинцям, а «Іванівці» у таблиці виїзних матчів тоді пропустили вперед тільки за різницею голів. Та з липня по вересень відбулось суцільне провалля, коли «соколят» не тільки «общипали», а й напильником «затупили дзьоб та кігті». Якщо об’єднати результати липня, серпня, вересня в одну таблицю, то кінчешці там здобули дуже сором’язливі трохи менше 10 % можливих балів, що безумовно гірше, ніж у всіх команд, включаючи і «Боржавське», яке за аналогічний період здобуло трохи більше 14 % можливих пунктів. Уникнути опинитись по сусідству з «чингавцями» у підсумковій таблиці сезону вдалось завдяки «реанімації» в жовтні, коли «Сокіл» демонстрував гру, подібну до червневої. Найгірші матчі «соколят» відбулись на старті вересня. Дуже прикро програвати дербі, а з розгромом від «Невицького» просто жахливо, та ще гірше розчарування очкувало на фанів «Сокола» в «Боржавському», яке тільки проходить становлення на обласному рівні. Найкращим матчем кінчешців мабуть був розгром ними 26-го травня в Довгому місцевої «Боржави», яка остаточно підірвала надію фанів господарів на щось путне в сезоні. Не набагато гіршим, із точки зору тодішнього стану справ у самому «Соколі», був здобуток 24-го серпня в Бобовищі, де господарі в той момент бачили ракошинців тільки в себе за спиною, а тут такий «удар нижче пояса» від якогось «Кінчеша» й «мусай випити вино, яке готували гостям». Спочатку здали «Замок», а далі повернули собі, та з руїни не вибрались Підопічних Матьовки накрила майже та ж участь, що й «нижньокоропівців», за винятком різниці щодо жовтневого фінішу та того, що фани з Невицького бачили конвульсивні стартові муки своїх не з «озерного дна», а з «висоти польоту птахів». Особливо страшно було уболівальникам Північно-Західної Ужгородщини відвідувати весняні матчі свого клубу, бо в квітні-травні загалом здобули сором’язливі трохи менше 17 % можливих очок, що було абсолютно гіршим за абсолютну більшість команд і тільки бали «Боржавського» вселяли в «замкових» надію, що це ще не «повна яма». Червневе сонечко трохи додало оптимізму, однак дозволило в підсумковій таблиці першої половини чемпіонату за рахунок непоганих домашніх здобутків, обійти тільки ще й «новодавидківців». А от відрізок із липня до кінця вересня для команди був дуже хорошим і тоді здавалось, що сусідній «Сокіл» повним складом перейшов виступати за «Невицьке». Особливо здивували експертів досягнення «замкових» на виїзді протягом цих трьох місяців, протягом яких в гостях було здобуто фантастичні 75 % можливих пунктів, що поступалось тільки гостьовим здобуткам команд із Іванівців та Нижнього Коропця. Та на жовтень завзяття не вистачило, тому єдине, що вдалось, це входження до трійки кращих виїзних команд другої половини першості, де випередили навіть «ракошинців» та «бобовищанців». А от у загальній таблиці другої половини чемпіонату «Невицький Замок» увійшов до провідного квартету із 50 %-ми можливих очок (проти трохи більше, ніж 53 % можливих балів у третіх там «бобовищанців»). Як бачите були близькими до трійки, та якраз втрати в жовтні не дали зробити не тільки це, а й піднятись у загальній табелі всього сезону, де стали рівно посередині. Найгіршим матчем сезону безумовно стало повне домашнє розгромне фіаско 13-го жовтня від «Сільця», що суттєво здивувало навіть фанів із Іршавщини. Не менш жахливо виглядає домашня здача власної «Бастилії» 5-го жовтня «Бобовищу», яке буквально «закидало» підопічних Матьовки «порожніми бочками». Найкращим матчем є феєрична звитяга 18-го серпня в Ракошині, яка суттєво вплинула на суперові амбіції опонетів. Також сколихнула футбольну громадськість 29-го вересня звістка з Нижнього Коропця, коли місцеві потужно рухалась до мадалей, та «Замок» став «стоп-краном». Довго тече, пересихає, тече, пересихає, а гольового розливу Довго не має «Боржава» провела цей сезон навіть стабільніше, ніж попередній, та це було стабільно посередньо. Єдиним невеличким світлим промінчиком стало потрапляння до шістки кращих виїзних команд чемпіонату із здобутком у трохи менше, ніж 37 % можливих пунктів, однак випередили там «Невицький Замок» тільки за рахунок трохи кращої середньої різниці мячів: (– 0.8) за гру проти (– 1.2) за матч у підопічних Матьовки. Основний заділ для цього підопічні Фірки зробили в першій половині чемпіонату, коли на виїзді здобули 50 % можливих очок і пропустили вище себе у таблиці виїзних матчів тільки колективи із Ракошина, Іванівців, Кінчеша та Бобовища. Вдалось увійти тоді й до провідної шістки загальної таблиці першої половини першості. Найгіршим матчем довжанців була дуже гостинна зустріч «Сокола» 26-го травня. Також довжанські фани не планували 23-го червня споглядати розгром своєї команди від «Нижнього Коропця». Найкращим матчем «Боржави» є перемога 2-го червня в Заріччі, яке до цього мало ствідсотковий доробок здобуток очок. Також можна відзначити серпневу звитягу в Сільці, бо ця команда з низин Іршавщини в липні-серпні зовсім не була «хлопчиками для биття» й зустріч із горянами там сприймають принциповою. Думали, що «футбольне селище», аж ні то є дійсно просто «Сільце» Минулий сезон був стартовим для цієї команди на обласному рівні, тому будь-які прорахунки можна було звести на брак досвіду. Та в цьому сезоні чекали більшого, однак вдалось здійснити тільки завдання мінімального мінімуму – обійти «зарічанців» у загальній таблиці чемпіонату за рахунок кращої різниці голів, але «довжанська спина», яка залишається перед ними на період «зимової сплячки» стала вироком щодо не надто успішного сезону. У таблиці виїзних матчів всієї першості найближчі територіальні сусіди також позаду, а «Боржава» попереду, тому там теж восьмі. Єдиним світлим промінчиком є хіба виступи команди на виїзді в другій половині чемпіонату, де здобули пристойні трохи меньше, ніж 47 % можливих очок і увійшли до провідної шістки кращих виїзних команд цього відрізку змагань, бо випередили в другій половині чемпіонату не тільки «зарічанців» і «довжанців», а й «кінчешців». Найгірший матч «Сільця» відбувся 20-го квітня, коли зазнали повного фіаско на очах рідних фанів від «новодавидківців». Невтішно виглядає й результат 24-го серпня, коли вдома здалися «довжанцям». А от кращий свій матч команда з Іршавщини провела під завершення змагань, 13-го жовтня у Невицькому, де несподівано розтрощила в друзки місцевий «Замок», знищивши турнірні сподівання опонентів. Також створили феєричне дійство 26-го травня, коли підірвали призовий імунітет «нижньокоропівців». Євген СВИЩО для «Lobda.at.ua»
| |
|
| |
| Всього коментарів: 3 | ||||
| ||||
