Головна » Усі публікації » Інтерв'ю » Олександр Чегіль: "Хочемо відродити славу Закарпатської школи футболу"
23:53
Олександр Чегіль: "Хочемо відродити славу Закарпатської школи футболу"
Голова профільного комітету розвиток улюбленої гри вбачає у створенні науково-методичного центру.

Олександр Чегіль: Дитячо-юнацький футбол у фаворі нинішнього керівного складу Федерації футболу Закарпаття. У нашому краї проходить ряд потужних турнірів, представники різних шкіл виїжджають за межі регіону та країни, аби себе показати й інших подивитись. Статистика поки не зовсім втішна. Відверто, дитячо-юнацький футбол, як першочергова складова улюбленої гри всього світу, в останнє десятиліття якщо не деградувала, то не розвивалась точно. Як підсумок, ми забули про представників зі Срібної землі у топ-клубах чи навіть просто клубах Прем’єр-ліги. Є багато факторів, що вплинули на такий невтішний результат. Про них та способи їх врегулювання – розмова з головою дитячо-юнацького комітету ФФЗ Олександром Чегілем.

– Олександре Олександровичу, Ви поважна в краї особистість, для якої футбол справді більше, аніж гра. Тому Ваша оцінка – характеристика дитячо-юнацького футболу, як нікого іншого буде об’єктивною…

– Про розвиток дитячо-юнацького футболу на Закарпатті та його проблеми останнім часом говорять все більше і більше. Свідченням цьому є звітна конференція Федерації футболу Закарпаття, де ії голова Іван Петрович Дуран у черговий раз заявив, що саме цей напрямок є одним із основних і пріоритетних у розвитку футболу на Закарпатті. До того ж проблеми цього напрямку жваво обговорюються в засобах масової інформації, зокрема на шпальтах друкованих ЗМІ та на регіональному телебаченні. Жодна з улюблених програм закарпатських вболівальників «Час футболу» на телеканалі «Тиса-1» не минає, щоб не торкнулись дитячого футболу. Але в основному ця тема закінчується загальними фразами, про які чути всюди. Жодного разу не говорилося про конкретні кроки як покращити становище.

– То що ж потрібно зробити, аби дитячо-юнацький футбол Закарпаття вийшов на лідируючі позиції в державі і що зроблено вже?

– Однозначно певні позитивні кроки зроблено в минулому році і вони дадуть свої результати. Головне досягнення це зміни проведення чемпіонату дитячо-юнацької ліги області. Адже раніше ці змагання проводилися у чотирьох зонах і кількість ігор була недостатньою для повноцінної підготовки юних футболістів. Дались вони важко, було багато противників цієї ідеї, але вдалося переконати всіх в необхідності такого кроку – змінити систему розіграшу на дві зони, що дає змогу командам проводити як мінімум 20 офіційних ігор в сезоні. Проаналізувавши результати минулих років, дійшли висновку, що найоптимальнішими базовими віковими категоріями для проведення цих змагань є U-15 та U-13. Наразі в них бере участь 44 команди. Окрім того, ДЮФЛ Закарпаття проводиться і серед молодших учнів U-11 та U-10. Це дає змогу через масові турніри готувати учнів молодших вікових категорій до змагань вищого рівня, виховувати в них волю до перемоги та вдосконалювати майстерність.

– Це все добре, але умови, в яких грають згадані Вами діти, просто жалюгідні.

– Так, проблема інфраструктури не вирішилась. Вона залишилися на рівні минулих років. Розумію, що за короткі терміни, такі масштабні питання як реконструкція або побудова стадіонів ірреальна. Але проводити ігри на таких стадіонах як у Броньці, Виноградові та Хустському районі не можна дозволяти. Вони далеко не відповідають вимогам таких змагань. Мова навіть не про надання роздягалень, душових. Мова про газон, на якому юні футболісти, окрім отримання травм, не мають змоги застосувати в грі відпрацьовані на тренуваннях технічні та тактичні елементи. Хоча в цих районах є відповідні футбольні поля, але місцеві можновладці чомусь вважають, що для дітей згодяться найгірші. Дуже дивна позиція. Вважаю, та й не тільки я, а і багато моїх однодумців, що напередодні другого кола чемпіонату в березні необхідно створити спеціальну комісію, яка б вивчила стан стадіонів у кожному районі і визначила на яких із них можна проводити ігри під егідою ДЮФЛ.

– Краща ситуація, я про матеріально-технічну базу та й умови, безперечно у представників вищолігового ДЮФЛУ. Та чи відповідає вона результатам, які команди демонструють на загальнодержавному рівні?

– Команди СДЮСШОР (Ужгород) та «Говерла» (Мукачево) змагаються у чотирьох вікових категоріях. Минулий сезон ці колективи провели на хорошому рівні і виконали поставлені перед ними завдання. А команда СДЮСШОР 2001 року народження посіла перше місце в своїй зоні, обійшовши в турнірній таблиці постійних лідерів західної зони – представників Львівщини і Волині, пробилася до фінальної стадії цих престижних змагань, де посіла восьме місце.

– Уперше цьогоріч з-поміж команд першої ліги ДЮФЛУ і футболісти Тячівської ДЮСШ.

– Це гарний приклад для наслідування і переконаний, що як мінімум ще одна команда може гідно представляти нашу область у першій лізі. Потенціал є. Бракує фінансів. Таку команду необхідно створити на базі Виноградівського, Іршавського та Берегівського районів. Хтось може заперечити, що тоді СДЮСШОР не матиме з чого вибирати і поповнювати свої ряди. Певний відсоток правди в цьому є. Але далеко не всі гравці потрапляють на олівець тренерів СДЮСШОРу і тим більше потрапляють до команди. Всі ми добре знаємо про вікові особливості футболістів. Кожний проявляється в певний період. Непотрапляння до провідної дитячої школи області має свій психологічний недолік. Дитина втрачає надії для підвищення своєї майстерності в чемпіонаті України. Але коли є альтернатива, хоч і не в передовій школі області, але все ж таки грати в першості України, вона надає можливість через першу лігу йти до своєї дитячої мрії і певен, на певному відрізку такі юнаки можуть проявити себе з найкращої сторони. Приклад цьому Львівщина. Де гравцям команд вищої ліги на конкуренцію складають гравці першої ліги. Тому що важко будь-якому гравцю з першості області відразу проявити себе в іграх чемпіонату країни.

– Відверто, селекція тренерів провідних футбольних шкіл Закарпаття доволі примітивна – вони не завжди мають час відвідати той чи інший район, аби відшукати талант. А як Ви співпрацюєте з осередками?

– Комітет із розвитку дитячо-юнацького футболу має постійний контакт з районними федераціями, спортивними школами, тренерами. Проводимо моніторинг. Регулярно аналізуємо стан розвитку футболу. Вивчаємо проблеми, шукаємо шляхи їх вирішення і можемо впевнено сказати, що одним із ключових чинників, які сприяли підвищенню розвитку дитячо-юнацького футболу є започаткована в попередні роки керівництвом області та федерації футболу побудова майданчиків зі штучним покриттям. Ми вже нині бачимо результати цього успішного проекту. Цю справу необхідно продовжити. На порядку денному повинно стояти питання побудови штучних полів стандартних розмірів. Таким чином ми зможемо мати можливість повноцінно, цілий рік, проводити тренувальний процес у всіх куточках Закарпаття.

– Для деяких районів, особливо прикордонних, характерний масовий виїзд талановитих дітей за межі держави, до прикладу в Угорщину. З чим це пов’язано?

– На сьогоднішній день сотні юнаків покинули країну і успішно виступають за провідні футбольні академії сусідньої держави. Зупинити цей процес на регіональному рівні ми не можемо, вирішити цю проблему можливо тільки на державному рівні. Адже наші тренери кілька років готують цих футболістів, на їх підготовку витрачаються бюджетні кошти, а потенціал цих юнаків використовує інша держава. А найкраще нам створити такі умови, щоб наші таланти залишались на Закарпатті, а не шукали футбольного щастя в Києві, Львові чи за кордоном. Нема необхідної кількісті м’ячів, фішок, маніжок та іншого спортивного інвентарю для повноцінного тренувального процесу, якого явно бракує особливо в віддалених районах. Для покращення умов підготовки юних футболістів необхідно вирішувати кадрову проблему, тобто підготовку дитячих тренерів. Так є і успішно працюють курси підготовки тренерів категорії «С», але на думку дитячо-юнацького комітету, цього замало. Необхідно проводити постійні практичні семінари на базі провідних шкіл області, де тренери наочно зможуть ознайомлюватися і поповнювати багаж своїх знань новинками в підготовці футболістів.

– Із Ваших вуст я багаторазово чув про необхідність створення науково-методичного центру на Закарпатті. Обґрунтуйте.

– Футбол у світі щороку прогресує, провідні футбольні школи світу ще раніше зрозуміли, що для підготовки висококваліфікованих футболістів необхідно застосовувати науковий підхід. Тому, на нашу думку, настав час при Федерації футболу Закарпаття створити науково-методичний центр, який, враховуючи наш менталітет, навколишнє середовище, соціально-економічне становище, розробить єдину методику підготовки футболістів починаючи з раннього дитинства і до команди майстрів. Необхідно виробити загальну тенденцію та напрямки розвитку. І це повинен бути єдиний еталон роботи для всіх спортивних шкіл та дитячо-юнацьких футбольних клубів нашої області. Необхідно побудувати піраміду переходу від юнацького футболу до команди майстрів. Насамперед нам потрібен професійний футбольний клуб хоча б другої ліги, в якій виступали б тільки вихованці місцевого футболу і всі тренери готували б юнаків для цього футбольного клубу. Адже наша ужгородська «Говерла» явно ігнорує закарпатських вихованців, що закриває шлях нашим хлопцям до професійного футболу. Якщо згадати історію закарпатського футболу, його кращі часи, коли десятки закарпатців грали в провідних футбольних клубах всього СРСР, то можна зрозуміти, що видатних команд у нас не було. У нас завжди був сильний аматорський масовий футбол. Мали команду другої ліги Союзу, в якій грали тільки закарпатці і ця команда ставала для більшості трампліном у команди вищого рівня. Але часи змінилися, футбол став іншим і зараз на одному таланті важко досягнути успіху. Необхідно, щоб працювала єдина повноцінна система, адже будь-яка система рано чи пізно дає свої позитивні результати. Ми повинні наслідувати приклади провідних футбольних країн світу, які виробили успішну концепцію розвитку дитячо-юнацького футболу на довгостроковий період і успішно її застосовують, маючи позитивний результат. Якщо говорити конкретніше, то нам потрібна обласна програма розвитку дитячо-юнацького футболу. Прикладом може слугувати хоча б сусідня Угорщина, яка вже починає пожинати результати проведеної роботи. Звичайно, вони ще не мають результату, на який розраховують, але він буде. Ніяка робота не проходить безслідно. Якщо щось робити, то результат обов’язково прийде.

– Прикладом для Закарпаття у цьому аспекті може слугувати і сусідня Львівщина?

– У нас багато говорять про успіхи дитячого футболу на Львівщині. Так, вони нас випереджають, але цьому є пояснення. По-перше, Львів є центром західної України, має славну футбольну історію. Свого часу Львівський спорт-інтернат (нині училище фізичної культури) був одним з кращих центрів підготовки юних футболістів в Радянському Союзі. По друге, маючи на території міста та області чотири команди у вищій лізі ДЮФЛ України та шість команд першої ліги, у них сильна конкуренція, яка сприяє підвищенню рівню майстерності. І по-третє, вони поповнюються юними талантами з інших областей, у тому числі з нашої. І добре вибудувана піраміда від дитячих клубів до «Карпат» та стрийської «Скали». Переконаний, якщо не зараз, то рано чи пізно, все одно нам доведеться пройти цей шлях. Тому що іншого, більш досконалого на сьогодні немає. То чим скоріше ми розпочнемо цю роботу, тим раніше отримаємо бажаний результат. І тоді ми будемо мати свою Закарпатську школу футболу, яка як у п’ятдесяті–шістдесяті роки була візитівкою нашого краю, поверне і примножить колишню славу закарпатського футболу.
Розмовляв Віталій БІРОВЧАК, ФФЗ

Джерело

 
Категорія: Інтерв'ю | Переглядів: 807 | Додав: lobda | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
الاسم *:
Email *:
كود *: